Багато користувачів, які ніколи не користувалися кисневим концентратором, часто задаються питанням: звідки саме береться кисень? Насправді кисневий концентратор не *створює* кисень з нуля; скоріше, він функціонує подібно до фільтра, служачи спеціально для відділення та очищення газу.
Сировиною, яка використовується кисневим концентратором для виробництва кисню, є-просто-повітря навколо нас. Навколишнє повітря в основному складається з азоту (приблизно 78 % за об’ємом) і кисню (приблизно 21 % за об’ємом), а решта фракції складається з благородних газів (0,934 %), вуглекислого газу (0,04 %) і слідових кількостей інших речовин (0,002 %). Як очевидно, азот і кисень є двома найпоширенішими газами в повітрі. Кисневий концентратор діє, по суті, як сито: він вилучає кисень із повітря-підвищуючи його концентрацію-, водночас видаляючи з машини весь залишковий азот.
Основним компонентом кисневого концентратора є компресор, який відповідає за стиснення повітря. Певний об’єм стисненого повітря дає відповідний об’єм кисню. Після проходження через компресор повітря потрапляє в наступний ключовий компонент: молекулярне сито. Молекулярне сито - це механізм, який відокремлює азот від кисню в повітряній суміші. Потім виділений очищений кисень потрапляє в систему зберігання та доставки, течучи до кисневого отвору машини, де можна приєднати носову канюлю або кисневу трубку для інгаляції. Надлишок азоту направляється окремим каналом і виводиться за межі машини. Ритмічний звук «пихкання», який ви часто чуєте від пристрою, — це просто звук кисневого концентратора, який випускає цей азот. Цей процес досить простий і зрозумілий; однак, якщо вам потрібні додаткові роз’яснення, зверніться до діаграми нижче.
